Тото

Antonio_De_Curtis_-_Tot?Тот?, справжнє ім’я — Антоніо Де Куртіс (Antonio De Curtis) (повне ім’я Antonio Focas Flavio Angelo Ducas Comneno De Curtis di Bisanzio Gagliardi) (1898 ?1967) — італійський комік, актор театру і кіно, письменник, співак і автор пісень. В Італії на сьогодні він справедливо вважається одним з найвідоміших та шанованих італійських акторів, коміків і телеперсонажів минулого століття. Хоча Тото відомий як комік, йому вдалося реалізувати також драматичні образи.

Народився 15 лютого 1898 року, в Rione Sanit?, бідному районі Неаполя. Позашлюбний син Анни Клементе (Anna Clemente) і маркіза Джузеппе де Куртіс (Giuseppe de Curtis), який юридично визнав його своїм сином у 1937 році. До цього, в 1933 році, Тот? був усиновлений маркізом Франческо Ґальярді Фокас (Francesco Gagliardi Focas), що дало йому вагомий у той час титул.

У 1946 році, коли Consulta Araldica (орган з питань дворянства в Королівстві Італія) припинила свою діяльність, трибунал Неаполя визнав його численні титули, так що його повне ім’я було змінено з Антоніо Клементе на Антоніо Гріффо Фокас Флавіо Дука Комненос Ґальярді де Куртіс Візантії, Його Імператорська Високість, Палатин, Лицар Священної Римської імперії, екзарх Равенни, герцог Македонії і Іллірії, принц Константинополя, Кілікії, Фессалія, Понтуса, Молдови, Дарданіі, Пелопоннесу, Граф Кіпру та Епіру, граф і герцог Дрівасто і Дураццо. Для того, хто народився і виріс в одному з найбідніших неаполітанських районів, це здавалось великим досягненням, але комік, перераховуючи свої нові титули, щиро сміявся над їх істинною нікчемністю. Живучи в Rione Sanit?, він познайомився з багатьма відомими артистами, як Едуардо Де Філіппо, Карло Скарпетта. Він почав свою кар’єру в маленьких театрах, де навчався мистецтву guitti, неаполітанських коміків, спадкоємців традиції комедія дель арте.

У 1922 році він переїхав до Риму, щоб грати у великих театрах. Він виступав у жанрі avanspettacolo (водевілі — суміш музики, балету і комедії), перед основною виставою. В 1930-х роках у нього була своя компанія, з якою він подорожував по Італії. У 1937 році він з’явився у своєму першому фільмі “Fermo con le mani”; загалом знявся в більш ніж 100 фільмах, в той же час його виступи постійно транслюються по італійському телебаченні. Багато з його фільмів містять його ім’я в назві. Найвідоміші його фільми: Fifa e Arena, Tot? al Giro d’Italia, Tot? Sceicco, Guardie e ladri, Tot? e le donne, Tot? Tarzan, Tot? terzo uomo, Tot? a colori (1952 рік, перший італійський фільм в кольорі), I soliti ignoti, Tot?, Peppino e malafemmina, «Закон є закон», Uccellacci e uccellini, епізод «Що таке хмари» з «Примхи по-італійськи»(Capriccio all’italiana, фільм вийшов посмертно). В останніх двох фільмах він розкрив свої драматичні здібності, завдяки режисерові П’єру Паоло Пазоліні. Хоча суворі критики почали визнавати його талант тільки після його смерті.

Персонаж Тото з його особливо неправильними рисами обличчя (через аварію в підлітковому віці) і його унікальний «фірмовий» трюк — здатність керувати своїм тілом, як маріонеткою, незабаром стали дуже популярними і його комічні жарти здобули широке визнання. Деякі його «перчені» жарти стали предметом парламентського розслідування, оскільки, враховуючи його популярність, вони були політично небезпечні для уряду правлячої в той час консервативної партії «Democrazia Cristiana» (Християнська Демократія).

Тото був членом неапольської масонської ложі «Fulgor» з липня 1945 року, а також римської «Fulgor Artis», яку сам і заснував. Обидві входили до складу «Найяснішої Великої Національної Італійської Ложі», сучасна назва — Велика Ложа Італії Алам. Він був посвячений у 30-у ступінь Давнього та прийнятого шотландського статуту — Лицар Кадош.

У 1950-х роках Тото почав складати вірші. Найбільш відомим є “A Livella” (“Терези”, інший варіант перекладу “По Рівню”) , в якому зарозуміла багата людина і скромний бідняк зустрічаються після їх смерті і обговорюють свої розбіжності. Оскільки в масонстві “рівень” є символом рівності, ліричні вірші Тото краще сприймаются через призму масонського символізму.

Тото був також автором пісень — Malafemmena (фатальна, норовлива жінка), присвячена його дружині Діані після їх розлучення, вважається однією з найкращих італійських пісень.

Нагадємо, що нашим кіноглядачам Тото відомий через участь в комедії “Закон є закон”.

Lalegge?legge

За матеріалами Вікіпедій

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>